Стаття на сайті управління культури і туризму Чернігівської облдержадміністрації

Село Марківці. Бобровицький район. Чернігівщина

Марківці. Село, що належить до середніх за величиною населених пунктів району. Виникло воно після зруйнування Запорізької Січі. Заснував його один із запорізьких козаків Марко Боклан. Приїхав сюди, облюбував місце біля озера і поселився в густому лісі, в урочищі Ревня.

Спочатку це був невеликий хутір, який носив назву першого поселенця – Марків хутір. Згодом, як розрослося село, воно стало зватися Марківці.

На околицях села є кілька цікавих урочищ. На південь видніється високий курган. Зветься він Княждвір'я. За переказами та історичними джерелами в цьому місці в 1019 році князь Ярослав (внук Олега) побудував замок, який служив укріпленням від нападу кочових племен. Сам володар замку часто приїздив сюди на полювання. Замок і укріплений пункт були зруйновані степовими кочівниками. І досі на цьому кургані місцеві жителі знаходять різні старовинні предмети: уламки стріл, списів і мечів, фрагменти посуду тощо. За усними переказами, першим поміщиком, якому Катерина подарувала хутір, був Марко Танський. Незабаром шляхтич продав його разом з кріпаками Йосипу Катериничу. Поміщикам Катериничам належала вся краща земля. В документах вперше згадується в 1775 році.

В лісі поблизу с.Марківці і нині стоїть красень-дуб, під яким, за переказами, великий Кобзар писав свою безсмертну «Катерину».

Село розташоване в західній частині району. Межує з територіями Бобровицької міської, Браницької та Рудьківської сільських рад Бобровицького району. Західна частина території Марковецької сільської ради межує з Київською областю.

Відстань до районного центру автомобільними шляхами - 10 км, до обласного центру - 100 км. На підвідомчій території розташовані залізничні зупинки «Марківці» та «Ярославка» на лінії Київ-Ніжин. Через село проходить автомобільна дорога Бобровиця-Козелець.

Нині в селі проживає 1309 осіб.

Уродженцями села є герой Радянського Союзу Зубко П.Н., який повторив подвиг Гастелло (у 1975 році відкрито його погруддя, скульптор Німенко М.), Кононенко І.С, посмертно нагороджений орденом Червоного прапора (ціною власного життя він урятував командира, ім'ям героя названа прикордонна застава, на якій він служив, там же йому встановлено пам'ятник), Герой Соціалістичної праці Коновал В.І., український літературознавець Кононенко П.П. Зубку П.Н. та Кононенку І.С. на будинку школи встановлено меморіальну дошку.

_______________________________

Стаття на сайті "Українські пісні"

Інформаційно-аналітично-координаційне Агентство Авторської Пісні України

Рубрика "Поетичні голоси молодих"

У серпні 2006 року на фестивалі в Гуляйполі познайомився з двома студентками Ніжинського педагогічного університету - учасниками поетичної студії при ВУЗу. У жовтні дівчата розіслали знайомим запрошення.

Привіт, друже! Щиро запрошуємо тебе на наш творчий вечір у будинку Смолоскипа по вулиці Межигірській 21 у м. Київ! Вечір відбудеться 17 жовтня о 18:00. На тебе чекають багато приємних сюрпризів, обіймів і поцілунків! Щиро твої Таня-Марія та Оля-бараболя!

За вказаною адресою, у будинку видавництва "Смолоскип" на Подолі, поет Роман Скиба щовівторка проводить творчі зустрічі, а 17-го жовтня відбувся вечір Тетяни Литвинюк та Ольги Роляк. Пан Роман сказав про Ніжин, що славиться огірочками, і про дівчат, які влилися у поетичне середовище Києва.

Першою почала читати вірші студентка 2-го курсу Ольга Роляк, родом вона із Марківців, що на Чернігівщині. Підтримати Олю приїхала делегація на чолі з сільським головою, яка колись працювала у дитячому садочку і помітила поетичні здібності вихованки. Вчитайтеся у її новий вірш.

Тетяна Литвинюк, уродженка міста Погребище на Вінниччині продовжила творчий запал подруги. Таня навчається на 3-му курсі за спеціальністю "Українська мова і література та англійська мова". Її мама, щоб утримати двох дітей-студентів кілька років працює за кордоном. Другий вірш Таня надіслала, коли дописував статтю.

Серед гостей вечора: письменник Олесь Ульяненко (у Гуляйполі він був у ролі Нестора Махна), поети Сергій Пантюк і Борис Гуменюк. Сергій і Борис недавно виступали в Ніжинському університеті. Слова подяки Тетяна і Ольга висловили Миколі Підгорному, який запросив їх на радіопередачу, і познайомив з українським поетичним світом столиці та допоміг із поїздкою у Гуляйполе. Згадувались і поетичні семінари в Ірпені, які проводить "Смолоскип".

Після прочитання кожного твору слухачі аплодували, та особливо бурхливо після віршів про інтим і чари кохання. Півтори години дівчата по черзі читали вірші та відповідали на запитання, в основному, жартівливого плану. Потім на кухні "Смолоскипу" гості пили чай і спілкувалися. Напередодні мандрівки у Київ застудив поперек, і почувався не дуже добре, тому скоро поїхав на вокзал, щоб ранком дістатися дому.

Творчий вечір показав потенціал молодих поетів, який потрібно берегти і розвивати. У житті дівчата доповнюють одна одну. Ольга - відкрита у спілкуванні, а Тетяна - відверта у віршах, де в асоціаціях відчувається жіночий неспокій. Важливо, яку музу вони підтримають - Евтерпу (поезії та музики) чи нині популярну Ерато (любовної лірики), що швидко приносить успіх, але нищить духовність слова, особливо коли звертаються до символів руйнівного начала. Попереду в дівчат життєві радості та проблеми, тому варто діяти виважено, бо інколи "прихильники" професійно підкорюють волю і обмежують свободу творчості поетів. Без розуміння впливу оточення на особистість можна втратити натхнення, а піднявшись над буденним - досягти внутрішньої гармонії. Бажаю Тетяні і Ользі успіху, і вміння знаходити рішення у кожній "безвиході".

Петро Картавий

_______________________________

МНС повідомляє (з сайту "ВИСОКИЙ ВАЛ"):

О 6 год. 50 хв. 20 липня 2006 р. на посадочній платформі Трубіж Бобровицького району внаслідок замикання високовольтного вводу сталася пожежа в електропотязі № 6909 у складі 10 вагонів сполученням „Бобровиця-Київ”. Повністю згоріло 3 вагони.

До ліквідації надзвичайної ситуації залучені сили і засоби СДПЧ-22 (м. Бобровиця), ПДПЧ-10 (м. Бровари), ППЧ-45 (с. Калита Київської області), ДПД (с. Бобрик Київської області) та пожежний потяг залізничної станції Ніжин.

Пожежу ліквідовано о 8 год. 15 хв. Жертв і постраждалих немає.

Рух потягів відновлено з 9 год. 05 хв. по одній колії.

_________________________________

Стаття в газеті "Сегодня":

Огонь «съел» три вагона

СЕРГЕЙ ШЕВЧУК

Вчера утром дотла сгорели три вагона в пригородной электричке, которая курсирует по маршруту «Бобровица—Киев». Пожар возник из-за короткого замыкания в 4-м вагоне. Это случилось в 7 утра недалеко от станции Трубеж в Черниговской области. Вот как описывает пожар Сергей — очевидец: «Я был в соседнем вагоне. Вдруг возник дым. Электричка остановилась. Люди стали бежать и выпрыгивать на улицу. Минут через 5 пламя уже пылало в нашем вагоне. Прибежали машинисты с огнетушителями. Кто-то пытался отцепить горящий вагон, но пока это делали, пламя перекинулось дальше. Движение застопорилось на 4 часа. Никто не сгорел».

_________________________________

Стаття в газеті "Україна молода"

Кривава неділя в Марківцях
Про те, як розважається сільська i столична молодь на дискотеках
Олексій ГАЛЧИН

«Я почув, як хлопець вистрілив із рушниці вгору, потім крикнув: «Усім лежати». Я не встиг впасти, і він вдарив мене прикладом рушниці по голові», — так розповідає 40-річний Микола П. про бійку на дискотеці в селі Марківці Бобровицького району, де вперше в історії танців у цьому сільському клубі з'ясовували стосунки за допомогою вогнепальної зброї.

А в клубі були та-та-та-танці

Криваве побоїще сталося нещодавно, травневої ночі. Зчепившись iз місцевими хлопцями, приїжджі гості відкрили стрілянину і почали бити всіх, хто потрапив під гарячу руку, прикладами. Повідомлення про те, що в Марківцях — масова бійка і лунають постріли, надійшло до Бобровицького райвідділу внутрішніх справ о другій годині ночі.

«Протягом кількох хвилин ми отримали відразу три повідомлення про бійку та стрілянину, — розповів кореспонденту «УМ» начальник Бобровицького райвіддiлу внутрішніх справ майор міліції Віталій Соловей. — На чолі зі мною слідчо-оперативна група виїхала на місце пригоди. На той час бійка вже закінчилася, але нам вдалося затримати одного учасника. Через деякий час у селі Петровське Козелецького району ми затримали ще одну особу, причетну до цих подій, у якої вилучили газовий пістолет «Форт-12» з патронами травматичної дії, карабін СВТ та мисливську рушницю двадцятого калібру. Також ми встановили особи ще двох учасників бійки, чоловіка та жінку, яких уже опитали. А двоє перебувають в ізоляторі тимчасового утримання райвідділу. Зараз порушено кримінальну справу за фактом хуліганства. З місця пригоди до районної лікарні було доставлено двох чоловіків, одного — з колото-різаною раною спини, іншого — з рубаною раною голови. Багато людей зверталося за допомогою до карети швидкої допомоги. Тілесні ушкодження отримали і всі четверо приїжджих».

Зараз у райвідділі є вісім заяв про побиття, дві з них належать чоловікам, які потрапили у лікарню, а ще одна — студентці з Києва, котра стверджує, що її у ході бійки вдарили прикладом по руці. До речі, у цій заяві говориться про те, що били молодь та стріляли на дискотеці троє чоловіків, які кричали, що вони є охоронцями депутата Волкова і що за ними — СБУ. Однак начальник райвідділу стверджує, що він опитав усіх співробітників, які виїжджали на місце пригоди, говорили з людьми, і ніхто не підтвердив цю заяву. За попередньою версією, компанія з чотирьох киян (троє молодиків та дівчина) приїхала в Марківці на дискотеку з сусіднього села Петрівське Козелецького району, де відпочивали в родичів. Між місцевою молоддю та приїжджими виникла бійка, у ході якої приїжджі хлопці (співробітники столичних охоронних фірм) застосували вогнепальну зброю. Хто розпочав бійку та чому застосовувалася зброя, зараз встановлює слідство.

Як вдалося дізнатися кореспонденту «УМ» із бесід з місцевими жителями та правоохоронцями, начебто спочатку виникла бійка між одним із приїжджих та місцевими хлопцями, котрі побили незнайомця і відібрали в нього пістолет. За побитого вступилися його товариші, які дістали з машини рушницю та карабін СВТ, стали стріляти в повітря, бити прикладами та ганяти біля клубу місцеву молодь, аби покарати винуватців та повернути пістолет.

«Мене вдарили прикладом по голові»

Приятелі Микола П. та Микола З. iз Марківців, яких з пораненнями доставили до Бобровицької районної лікарні, теж особливого світла на події не пролили. Зокрема, Микола П. (чоловіки просили не вказувати їхнi прізвища, щоб потім не мати проблем на роботі), якому завдали удару по голові, розповів наступне: «Ми ввечері були на дні народження у приятеля, потім опівночі разом із дружинами прийшли погуляти на дискотеку. Клуб уже закривався. Вийшли на вулицю, присіли на металевому парканчику біля клубу. Під'їхала машина. З неї вийшли двоє хлопців і підійшли до наших дружин, які стояли неподалік. Один із них тримав у руці щось схоже на палицю. Потім вистрілив угору і закричав: «Усім лягти!» Я не встиг упасти, тоді хлопець підскочив до мене і вдарив по голові прикладом. Потім були ще постріли. Мене хотіли ще бити, вхопили за ногу, але я вирвався і втік. Сховався в сараї. З голови сильно йшла кров, коли приїхала «швидка», мене забрали в реанімацію».

Миколі, можна сказати, пощастило, удар прикладом не пробив голови. Але ще невідомо, як ця травма відіб'ється на здоров'ї 40-річного чоловіка. Його товариш розповідає майже те ж саме, однак він не бачив, хто його в цій сутичці вдарив ножем у спину. У нього проникаюче поранення, пошкоджено легеню. Як потім було встановлено, ножем вимахувала жінка з компанії приїжджих, за попередніми даними, вона нібито намагалася захистити чоловіка, якого били марківчани.

Самі ж мешканці села, навіть ті, кому дісталося, про те, що сталося, намагаються багато не говорити. Можливо, тому що дехто відчуває свою провину, а можливо, просто бояться помсти. А поки що ведеться слідство.

_________________________________

Повідомлення інформаційного агентства "ПРИМА-News"

Побоище в украинском селе

[Коментар від markivci.narod.ru: на фото зображено Марківці, але не наші... :)]

УКРАИНА, Марковцы Черниговской обл. (Соб. корр.) На дискотеку в село Марковцы явились трое мужчин и девушка, вооруженные карабином, винтовкой, пистолетом и ножом. Они приказали всем присутствующим лечь, после чего били людей ножом, кулаками и прикладом. Более десяти человек получили серьезные травмы, двое попали в отделение реанимации.

Как сообщили 1 июня корреспонденту ПРИМА-News очевидцы инцидента, мужчины назвали себя охранниками депутата Верховной рады Украины Александра Волкова и говорили о своих связях в Службе безопасности Украины. Милиция задержала налетчиков. Они работают в охранных фирмах Киева.

Потерпевшие не понимают, какую цель преследовали нападавшие. Местные жители возмущены тем, что их уже выпустили из изолятора Бобровицкого райотдела милиции.

_________________________________


Статті в газеті "Сільські вісті"


Риторичні запитання
Кому потрібні сільські таланти?


Наші Марківці — село невелике. Росинкою закотилося воно в зелені шати Чернігівщини. Мало ким бачене, мало ким знане... Але якщо придивитися до цієї «крапельки» пильніше, можна розгледіти справжню веселку молодих талантів.

Мені така нагода випала в 2004-му році — прийшла працювати художнім керівником будинку культури. Пам’ятаю, як уже в перші дні роботи з усіх куточків села сходилася до мене молодь, і клуб ставав тісним від ідей, задумів, планів. Творчий молодіжний колектив сформувався на очах. Крок за кроком, день за днем удосконалювали ми свою майстерність. А потім як іспити — концерти для односельців.

Звичайно, не все виходило відразу. Не було хорошої апаратури, й музика нерідко обривалася посеред виступів. Для глядачів концерти закінчувалися оплесками, для нас — сльозами.

Але все те лишалося за лаштунками. Наставав новий день, і ми знову розпочинали свої репетиції. Я не переставала дивуватися одержимості цих сільських дітей, свіжості їхніх обдарувань. Тетянка Шевченко, яку знаю з дитинства (ми виросли на одних казках), — вроджена танцюристка. Вона опановує іноземні мови в педагогічному університеті, а на сцені не поступиться професіоналам. Або наша співуча пташка Маринка Грицюк. Пісні в її виконанні проникливі, романтичні.

Іскра Божа, роздмухана наполегливою працею, неодмінно спалахне високим полум’ям. Та непокоїть мене інше. На сьогодні сцена для марківецьких аматорів обмежена селом, де клуб, школа, кілька магазинів... А молодь же прагне творчо зростати!

«Кому ми нині потрібні?» — зітхають час від часу мої юні земляки. Риторичне запитання містить, здається, гіркоту всіх досі не відкритих сільських «зірочок». Зібрати б їх на одній величезній всеукраїнській сцені й оцінити — об’єктивно, неупереджено. Адже таланти, так само, як і перли, потрібно шукати в глибинах!


Ольга РОЛЯК. с. Марківці Бобровицького району Чернігівської області.


____________________________________


Мріє, не зрадь!


Прочитала в "Літах молодих" про тривоги та сумніви нинішніх випускників шкіл. Справді, здобути вищу освіту сьогодні нелегко. А надто коли мрієш про той факультет, конкурс на який здолати практично неможливо.

Два роки тому я теж стояла на прощальній шкільній лінійці з білими бантами і рожевими мріями про столичний університет імені Карпенка-Карого. З першого разу стати його студенткою не вдалося, а наступного року мені чітко дали зрозуміти: є шанси там навчатися, якщо вступатиму на платне відділення. Звичайно, така пропозиція не для мене, дівчини з селянської сім'ї... От і залишилася моя мрія тільки мрією. Потім з'ясувалося, що таких, як я, багато.

У 2003 році серед випускників нашої Марківецької школи було двоє медалістів: Валерій та Олена. Проте вступити до омріяних вищих навчальних закладів і медалі їм не допомогли. Сьогодні Валерій опановує не той фах, який хотів, а Олена вчиться заочно і працює, щоб оплатити своє навчання.

Але найсумніше склалася доля моєї знайомої Наталі з невеличкого селища під Києвом. Три роки тому її сім'я продала будинок у селі і переїхала до Києва, аби Наталя мала змогу вчитися в училищі імені Глієра. Дівчина з дитинства хотіла стати співачкою. Але невдовзі склалося так, що тата звільнили з роботи, яку він знайшов у столиці, а маминих заробітків не вистачило, щоб оплатити Наталине навчання. Дівчину виключили з училища. Вона спробувала вступити на бюджетне відділення і не змогла...

Нині мало хто з моїх друзів та знайомих навчається там, де їм хотілося б. Більшість іде на курси, вступає до перших-ліпших училищ, аби отримати хоч якусь спеціальність. Отак і гинуть нерозкриті таланти.

На календарі - червень, вступні іспити наближаються знову. "Не здаватися!" - кажу сама собі. Відкриваю книжки, розгортаю зошити і вчу, вчу, вчу...


Ольга РОЛЯК. село Марківці Бобровицького району Чернігівської області.




____________________________________

За бортом. Чому?

Як радісно відшукати власне прізвище у списках новоспечених студентів! Та, на жаль, не всім щастить. На Чернігівщині з кількома такими спілкувалася Ольга Роляк. Записала їхні думки і передала «Сільським вістям».

Оксана Зорінська, село Калиновиця Варвинського району:

— Цього року я намагалася стати студенткою Київського національного медичного університету. Але на бюджетну форму навчання не набрала потрібної кількості балів. Хоча коли після іспиту звірила свої відповіді з конспектами, вони були правильними. Як мені бути далі — поки що не знаю...

Світлана Ралко , село Веприк Бобровицького району:

— Школу я закінчила без трійок, але вступати куди-небудь навіть не намагалася. Сім’я багатодітна, і старша сестра вже навчається в Бобровицькому технікумі. Батькам-селянам вчити відразу двох студенток не під силу. Тому я, хоча й мрію про освіту, пішла працювати, щоб допомагати сім’ї. Прикро, що в нашій країні немає програми підтримки випускників шкіл із багатодітних родин. Скільки дітей змогли б отримати освіту!..

Руслан Задорожній , село Кропивне Бахмацького району:

— Цього року в нашій школі було всього п’ятеро випускників. Майже всі пішли працювати, а я вирішив подати документи до Ніжинського педагогічного університету. Та на першому ж іспиті провалився. Мене запитували те, чого ми в себе на уроках взагалі не проходили. Що буду робити далі? Чекати повістки до армії...

Вікторія Шевченко , село Хотинівка Носівського району:

— Мабуть, мені просто не судилося вчитися далі. Школу я закінчила три роки тому, двічі безуспішно намагалася вступити до Київського залізничного училища. Не вдалося. Торік пішла працювати помічником чергового по станції. Цього літа теж спробувала стати студенткою, але знову невдало. Можливо, потрібно було взяти направлення на роботі, та мене перед цим переконували, що і так вступлю... Не вийшло. Тепер, мабуть, просто працюватиму далі, бо вчитися вже немає бажання.

Марина Хоменко , село Хвилівка Ніжинського району:

— Якби мені хто сказав, що я не стану студенткою, — нізащо не повірила б. Звичайно, деякі сумніви були, але те, що сталося, боляче мене вразило. Своєї школи в нашому селі немає, тому закінчувала Ніжинську № 17. До речі, із золотою медаллю. Але на факультет іноземної мови місцевого педуніверситету не пройшла — одного бала не вистачило! Навчатися на контрактній формі не маю змоги, тому піду на підготовчі курси. Може, наступного року поталанить...

Світлана Остапенко , село Олександрівка Ріпкинського району:

— Ситуація з середньою освітою в нашому селі складна. Діти ходять у школу за п’ять кілометрів до сусіднього села. Взимку не кожен може здолати цей шлях. А вже про вищу освіту наші випускники навіть не мріють. Причина банальна — немає грошей, щоб платити за навчання. От і залишаються вдома, знаходять розвагу в спиртному та цигарках, що нерідко призводить до трагедій.

Кожний би пройшов по канату, якби не знав, що може впасти. Так народна мудрість каже. Причини свого «падіння» абітурієнти з села знають здебільшого наперед. Насамперед — це недостатній рівень шкільної підготовки. Сільські школи — пасербиці освіти. Часто-густо дітям доводиться здобувати нові знання в непристосованих, неопалюваних чи навіть аварійних приміщеннях. Нерідко ще й до них проблема дістатися: вони за кілька кілометрів.

Друга причина — відсутність коштів. Якщо навіть навчаючись на бюджеті, студенти з сіл бідують, то про контракт уже й говорити не доводиться. Звідси — невіра у власні сили, песимізм, відчай...

Який же вихід? Абітурієнти та їхні батьки небезпідставно вважають, що проблеми навчання сільських випускників потрібно вирішувати на державному рівні. Діти-інваліди, вихідці із багатодітних та малозабезпечених сімей, які успішно склали іспити, повинні ставати студентами саме за підтримки держави — власними силами їм не пробитися до світла науки.

Цю ж думку під час нинішньої вступної кампанії неодноразово оприлюднював і міністр освіти та науки України Станіслав Ніколаєнко. Зокрема, наголошував, що для сільських випускників у кожному університеті цього року зарезервуються не менше 25 відсотків місць, а в педагогічних та аграрних — до 50 відсотків.

Чи справдилося це? Зачекаймо, доки міністерство підіб’є й оголосить остаточні підсумки.

Любов ГОЛУБЄВА.



______________________________________________________


ПРОЕКТ ПIДТРИМКИ ПРИВАТИЗАЦII ЗЕМЛI В УКРАIНI

ПРО ЗЕМЕЛЬНУ ВЛАСНIСТЬ I ЛЮДСЬКУ ГIДНIСТЬ

Олексiй Лугина,
Юрист Чернiгiвського центру
юридичноi допомоги сiльському населенню


До перелiку сiльських рад Чернiгiвськоi областi, де виготовлення державних актiв на землю здiйснюeться коштом Проекту пiдтримки приватизацii землi в Украiнi, було включено й кiлька сiл Бобровицького району. Здавалося б, мiсцевi жителi мали бути зацiкавленi в тому, щоб швидше отримати державнi акти й стати повноправними власниками землi. Землi на територii району високоi якостi, сiльське господарство добре розвинене. Проте насправдi в двох сiльських радах, Бригинцiвськiй та Марковецькiй, селяни нiби й не збиралися видiляти належнi iм земельнi частки (паi) в натурi.

Як з'ясувалося, причиною цього була позицiя ТОВ ``Земля i воля'', яке орендувало земельнi частки (паi) селян. Керiвництво цього пiдприeмства погрожувало розiрвати договори оренди з усiма, хто видiлить земельну дiлянку в натурi. А тим, хто вiдмовиться вiд участi в розподiлi землi, обiцяли найближчим часом погасити заборгованiсть з орендноi плати. Звичайно, пiсля цього бiльшiсть власникiв паiв утримались вiд написання заяв про виготовлення iм державних актiв на землю. Проте знайшлися люди, якi з цим не змирились i звернулися по допомогу до Чернiгiвського центру юридичноi допомоги сiльському населенню.

Фахiвцi Центру неодноразово органiзовували iнформацiйнi семiнари в Бригинцях та Маркiвцях, проводили зустрiчi з представниками районноi та мiсцевоi влади. На семiнарах юристи розповiдали селянам про переваги, якi мають власники земельних дiлянок у порiвняннi з власниками земельних часток (паiв). Людям роз'яснювали, що заяви орендаря e безпiдставними, адже пiдприeмство-орендар не маe права розiрвати договори в односторонньому порядку. Закон Украiни ``Про оренду землi'' передбачаe, що пiсля отримання громадянами державних актiв на право власностi на землю договори оренди землi пiдлягають переукладенню на тих самих умовах, що й ранiше укладенi, та можуть бути змiненi лише за взаeмною згодою сторiн. Активну позицiю зайняли сiльський голова Бригинцiв В'ячеслав Пугач та депутати сiльради, якi акцентували увагу своiх односельцiв на тому, що iм надана реальна можливiсть отримати державнi акти безкоштовно i цieю нагодою варто скористатися.

Серйознiша ситуацiя склалася в Маркiвцях, де селяни не мали пiдтримки з боку сiльради, оскiльки сiльський голова всiляко утримувала односельцiв вiд реалiзацii ними свого права. Найактивнiшi селяни самi створили iнiцiативну групу, яку очолили Наталя Лоюк та Iван Панченко. Цi люди разом iз фахiвцями Центру протягом кiлькох мiсяцiв переконували своiх односельцiв подати заяви про виготовлення державних актiв, незважаючи на погрози керiвника пiдприeмства-орендаря, який боявся втратити монополiю на обробiток землi.

Майже рiк тривала iнформацiйна боротьба. Поступово фахiвцi Центру юридичноi допомоги домоглися позитивних зрушень в свiдомостi громадян. Спочатку необхiдна кiлькiсть заяв була зiбрана в Бригинцях, i 6 липня 2004 року там вiдбулися збори з розподiлу земельних дiлянок. Черговi заяви представникiв орендаря, що пiдприeмство бiльше не даватиме селянам технiку для обробiтку iхнiх городiв i вiдмовиться вiд обiцяного проведення до села природного газу, обурили учасникiв зборiв, але не зупинили. Розподiл земельних дiлянок було проведено. Багато нових землевласникiв вирiшили спробувати самостiйно господарювати на власнiй землi. А до Бригинцiв стали навiдуватися представники рiзних сiльськогосподарських пiдприeмств, якi готовi були орендувати земельнi дiлянки на вигiдних для селян умовах. Зрештою бригинчанам запропонували орендну плату на рiвнi 3 % вiд вартостi землi.

Дiзнавшись про проведення розподiлу землi в Бригинцях та про позитивнi його наслiдки, подали необхiдну кiлькiсть заяв i жителi Маркiвцiв. 20 серпня 2004 року переважна бiльшiсть власникiв земельних часток (паiв) взяли участь у розподiлi земельних дiлянок. Через недовiру селян до мiсцевоi влади розподiл проводився пiд контролем ранiше створеноi iнiцiативноi групи. Враховуючи досвiд Бригинцiв, жителi Марковецькоi, Новобасанськоi та Новобикiвськоi сiльських рад почали наполягати на щонайшвидшiй видачi iм державних актiв. У цiй ситуацii ТОВ ``Земля i воля'', щоб не втратити орендованих площ, змушене було збiльшити орендну плату до 2,5 % вiд вартостi землi. Таким чином, реалiзувавши своe право на землю, селяни реалiзували своe право на достойне життя. Тепер вони не залежать цiлком вiд керiвництва одного пiдприeмства i можуть надалi обирати виробника, який запропонуe найбiльш вигiднi для них умови оренди.


____________________________________

У селі Марківці Бобровицького району о 5 год. 13 травня 2006 року водій автомобіля ВАЗ-2108 здійснив наїзд на пішохода, який отримав травми і з діагнозом рвана рана руки був доставлений до Бобровицької центральної районної лікарні.