|
|
|
|
Фамільний герб Катериничів:
Джерело - сайт
"Українська геральдика".
Великий Кобзар і Катериничі - стаття в газеті "Вечірній Київ"
Загальновідомо, що Тараса Григоровича Шевченка було визволено з кріпацтва завдяки зусиллям його петербурзьких друзів: поетів Василя Жуковського і Євгена Гребінки, художників Карла Брюллова, Федора Толстого, Івана Сошенка, Анатолія Мокрицького, композитора Миколи Вієльгорського та інших. Серед тих — інших — був і мій прапрадід.
Власник кріпака Тараса Шевченка поміщик П.Енгельгардт виставив за нього величезну на той час суму — 2500 рублів. Та бажання друзів визволити талановитого юнака з неволі було таким великим, що вони розгорнули бурхливу діяльність задля збирання коштів.
Великий російський художник Карл Брюллов, автор відомої картини «Останній день Помпеї», погодився намалювати на продаж портрет Василя Жуковського, котрий був вихователем і наставником цесаревича Олександра Миколайовича. Жуковський звернувся до царської сім'ї з проханням провести лотерею. Прогресивним діячам культури і окремим багатіям надіслали листи щодо надання фінансової допомоги для здійснення цієї благодійної справи.
Письменник Петро Жук у своїй книжці «Шевченківський Петербург» зазначив, що всю суму викупу Енгельгардту спочатку внесли «велике і людинолюбне тріо», а саме — К. Брюллов, В.Жуковський і М.Вієльгорський, а вже потім почали збирання коштів для компенсації їхніх витрат.
Дружина царя Миколи І Олександра Федорівна 24 грудня 1837 року запросила знатних персон до себе в Аничків палац на Святвечір. В одній із кімнат на столах були розкладені порцелянові й кришталеві вироби, привезені із Санкт-Петербурзьких заводів, їх потім розіграли в лотерею. Портрет Василя Жуковського також було розіграно в лотерею, яку проводив сам великий поет.
Архівні документи свідчать, що цариця за лотерейні квитки заплатила 400 рублів асигнаціями, її донька, велика княгиня Марія Миколаївна - 300, наступник престолу Олександр Миколайович - також 300. А загалом від царської родини отримано 1000 рублів. Решту грошей внесли меценати та багатії.
Серед них був і мій прапрадід — Петро Андрійович Катеринич, поміщик із села Марківці Козелецького повіту Чернігівської губернії.
Відпускну Т.Шевченка датовано 22 квітня 1838 року. Невдовзі він відвідав Україну. Через вісім років, у лютому 1846 року, уже знаменитий поет і художник, удруге побував на Батьківщині. Родина Катериничів запросила його погостювати в їхньому маєтку. Тарас Григорович охоче погодився й гарно провів там час. А ще намалював вісім акварельних портретів членів сім'ї Катериничів. Чотири з них донині експонують у Києві на другому поверсі Національного музею Тараса Шевченка.
Хочу бодай коротко розповісти про родовід Катериничів. Починається він з епохи цариці Катерини II. Семен Степанович Катеринич, за достовірними даними, був позашлюбним сином російської цариці (звідси його прізвище). Він працював полковим писарем, земським суддею Козелецького повіту. Мав титул надвірного радника. Його син Василь Семенович Катеринич (1779-1847 рр.) був губернатором Київської губернії (1828-1832 рр.) і мав титул таємного радника (генеральський чин).
Петро Андрійович Катеринич (1811-1876 рр.), у якого гостював Тарас Григорович Шевченко, мав військовий чин штаб-ротмістра, був предводителем дворянства Козелецького повіту, власником цукрових та кінних заводів.
Пензлю Т.Шевченка належать портрети: дружини господаря Катеринич (Афендик) Тетяни Пантеліївни, її матері Марії Федорівни, синів Івана та Олександра, бабусі А.Афендик. Три портрети загубилися.
Навесні 1846 року Тарас Григорович тепло розпрощався з родиною Катериничів, подякувавши їм за сердечну гостину, і виїхав до Ніжина.
Про відвідини великим поетом і художником маєтку Катериничів села Марківці нагадує меморіальна дошка на місцевій школі з надписом: «На цьому місці був будинок Катериничів, у якому перебував у 1846 році Т.Г.Шевченко». Слід зазначити, що коли син господаря Петро Петрович (1856-1916 рр.), мій прадід, повернувся до України, то подарував поміщицький будинок і бібліотеку Марківецькій школі, а сам із родиною переїхав до містечка Бобровиця, де збудував цукровий завод, який працює й донині.
Олександр ЛЕВАНДОВСЬКИЙ, краєзнавець
Газета „Вечірній Київ” від 6 липня 2004 року
____________________________________________________
Подивитися на портрети Катериничів можна на сайті "Кобзар":
Портрет Марії Федорівни Катеринич
Портрет Олександра Андрійовича Катеринича
Портрет Івана Андрійовича Катеринича
Портрет Тетяни Пантелеймонівни Катеринич
Портрет Олени Антонівни Афендик
|
 |